АВТО-ПРАВО УКРАИНЫ

Вход | Регистрация | Стартовой | В Избранное | PDA
авто
ГЛАВНАЯ
Новые автомобили
» автосалоны » новости рынка
» каталог и цены » акции
» подбор авто » сравнение
Подержанные авто
» продать авто » автобазар
» битые авто » выкуп авто
Авто-инфо
» новости » авто-право
» страхование » авто в кредит
Выбираем Б/У авто
» каталог авто » сравнить авто
» тест-драйвы » отзывы об авто
Обслуживание
» тюнинг » фото тюнинга
» шины/дискиnew » СТОnew
Развлечения
» анекдоты » авто-блог
Каталог Авто-сайтов
» авто-сайты » добавить сайт
Автофирмы на «AutoSite»
» аренда авто » запчасти
» СТО » перевозки
АвтоПоиск
Наши сайты о марках авто:

Acura
Alfa Romeo
Audi
BMW
Chery
Chevrolet
Chrysler
Citroen
Dacia
Daewoo
Dodge
Fiat
Ford
Geely
Great Wall
Honda
Hummer
Hyundai
Infiniti
Jaguar
Jeep
KIA
Lancia
Land Rover
Lexus
Mazda
Mercedes
Mitsubishi
Nissan
Opel
Peugeot
Porsche
Renault
Seat
Skoda
Ssang Yong
Subaru
Suzuki
Toyota
Volkswagen
Volvo
ВАЗ
ГАЗ
ЗАЗ
УАЗ
АВТО-ПРАВО УКРАИНЫ  : :  Судебная практика

Версия для печати Отправить другуВідшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Ухвала апеляційного суду

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УХВАЛА

від 12 листопада 2004 року

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

12.11.2004 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу О. К. задовольнила, апеляційну скаргу Р. С. задовольнила частково на рішення районного суду м. Києва від 20.07.2004 р. за позовом О. К. до А. Г., Р. С. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вимоги та заперечення сторін. Рішення суду першої інстанції

У квітні 2004 р. О. К. пред'явив позов до А. Г. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 23.03.2004 р. він, управляючи своїм автомобілем, вчинив наїзд на пішохода Р. С., а автомобіль під керуванням відповідача, рухаючись за його машиною, зіткнувся з нею, пошкодив її, чим заподіяв йому, позивачу, матеріальну шкоду у розмірі ... грн., а також моральну шкоду у розмірі ... грн. Тому позивач просив задовольнити його вимоги, стягнувши з відповідача зазначені суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, понесені ним витрати зі сплати держмита у розмірі ... грн.

У процесі розгляду справи до участі в справі як співвідповідача було притягнуто Р. С.

Рішенням районного суду від 20.07.2004 р. позовні вимоги задоволено частково, постановлено стягнути з А. Г. на користь О. К. ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди і ... грн. витрат зі сплати держмита. Стягнуто з Р. С. на користь О. К. ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди, ... грн. витрат зі сплати держмита.

У задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди О. К. відмовлено.

В апеляційній скарзі О. К. просив рішення районного суду в частині стягнення з Р. С. ... грн. матеріальної шкоди та витрат по сплаті держмита у розмірі ... грн. скасувати, стягнути з А. Г. на його користь ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди, ... грн. витрат зі сплати держмита та ... грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильно встановлених обставинах справи та допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

Р. С. в апеляційній скарзі також просив рішення районного суду в частині стягнення з нього ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди та витрат зі сплати держмита у розмірі ... грн. скасувати і ухвалити нове рішення про звільнення його від матеріальної відповідальності перед позивачем, мотивуючи тим, що районний суд в порушення норм процесуального права вийшов за межі позовних вимог і необґрунтовано поклав на нього обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди, яка заподіяна винними діями відповідача А. Г., котрий допустив порушення Правил дорожнього руху. Заподіяну позивачу шкоду (пошкодження правого дзеркала заднього огляду) він відшкодував у розмірі ... грн. і претензій з боку позивача до нього не має.

Мотиви, за якими апеляційний суд дійшов свого висновку

Апеляційна скарга О. К. підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Р. С. - задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом і таке вбачається із матеріалів справи, 21.03.2004 р. о 21 год. 10 хвилин на проспекті ... відбулось зіткнення автомобіля під керуванням А. Г. та автомобіля під керуванням О. К.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок того, що пішохід Р. С., порушивши п. п. 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху, переходив проїжджу частину дороги поза пішохідним переходом на дорозі, яка має три смуги для руху, і, знаходячись в середній смузі руху, створив раптову перешкоду для автомобіля, яким керував О. К., останній застосував екстрене гальмування до зупинки транспортного засобу, але уникнути зіткнення не зміг, внаслідок чого пішохід наштовхнувся на праве дзеркало заднього виду, після чого упав на асфальт. У цей же час А. Г., управляючи своїм автомобілем, що рухався в попутному напрямку, на порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху (не вибрав безпечну швидкість руху) та п. 12.3 цих же Правил (при виникненні перешкоди не вжив заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу), внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль О. К., який було пошкоджено.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджені матеріалами районного РУГУ МВС України в м. Києві, на підставі яких була прийнята постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди та про притягнення А. Г. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді стягнення адміністративного штрафу, який він сплатив, поясненнями позивача, відповідачів, показаннями свідків та іншими матеріалами справи.

Відповідно до акта автотоварознавчого дослідження, складеного 31.03.2004 р. Експертно-консультативним бюро, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить ... грн., а з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням дослідження, в сумі ... грн. розмір шкоди становить ... грн.

Районний суд правильно встановив обставини дорожньо-транспортної пригоди, разом з тим дійшов помилкового висновку про те, що матеріальну відповідальність за пошкоджений автомобіль О. К. повинні нести обидва відповідачі відповідно до ступеня вини кожного, визначивши пішоходу Р. С. 60 % вини в дорожньо-транспортній пригоді, а А. Г., який скоїв наїзд на автомобіль позивача - 40 % вини.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Визнаючи 60 % вини пішохода Р. С. у дорожньо-транспортній пригоді і стягуючи на користь позивача ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди, районний суд посилався на те, що Р. С., переходячи проїжджу частину дороги поза пішохідним переходом на дорозі, створив раптову перешкоду для автомобіля О. К., що змусило позивача застосувати екстрене гальмування до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого пішохід наштовхнувся на праве дзеркало заднього виду, пошкодив його і сам впав на асфальт.

При цьому суд першої інстанції не вказав, чи був причинний зв'язок і в чому він полягав між діями пішохода Р. С., який при зіткненні з автомобілем позивача пошкодив лише праве бокове дзеркало, і порушеннями водія А. Г. (п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху), який не вибрав безпечну швидкість руху та не застосував заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що стало наслідком скоєння наїзду на автомобіль позивача та пошкодження його на суму ... грн., та чи раптові перешкоди, створені пішоходом автомобілю позивача, вплинули на порушення водієм А. Г. Правил дорожнього руху і наїзд на його автомобіль.

Позивач у судовому засіданні пояснив, пояснення якого підтримав його представник, що метрів за сім попереду свого автомобіля він помітив силует чоловіка, почав гальмувати, але зачепив його боковим дзеркалом, зупинився на проїжджій частині дороги, включивши вогні аварійної ситуації, швидко вийшов із автомобіля і направився до потерпілого, який лежав нерухомо на асфальті. В цей же момент автомобіль А. Г. наїхав на його автомобіль, спричинивши технічні пошкодження останньому. Під час дорожньо-транспортної пригоди поряд зупинився автомобіль працівників підрозділу міліції "Беркут" і на його прохання вони викликали "швидку допомогу" та працівників ДАІ. Знак аварійної зупинки він навіть не встиг виставити, оскільки між зіткненням з пішоходом і наїздом автомобіля відповідача на його автомобіль пройшло близько 15 - 20 секунд.

Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль він пред'являв до А. Г., якого вважає повністю винним у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а також спричинив йому моральну шкоду, так як дорожньо-транспортна пригода вплинула на його стан здоров'я, автомобіль він придбав у борг, за який ще не розрахувався. Автомобіль він використовував для сімейних потреб, їздив до батьків, які проживають за межами м. Києва, надавав їм допомогу. Зараз з вини А. Г. він змушений займатися питаннями відновлення автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди. Все це спричинило йому моральні страждання і завдало моральну шкоду, яку він оцінює у ... грн.

Після притягнення до участі у справі співвідповідачем пішохода Р. С. як учасника дорожньо-транспортної пригоди, представник позивача у судовому засіданні просив стягнути з нього на користь О. К. лише вартість пошкодженого ним при зіткненні з автомобілем правого бокового дзеркала, вартість якого з урахуванням робіт з його заміни на підставі наданих документів становить ... грн.

Відповідач Р. С. у судовому засіданні визнав свою вину в порушенні ним Правил дорожнього руху при переході проїжджої частини дороги, що призвело до зіткнення з автомобілем позивача і пошкодження правого дзеркала в цьому автомобілі, та не визнав своєї вини щодо створення аварійної обстановки для відповідача А. Г., котрий порушив Правила дорожнього руху, що призвело до наїзду на автомобіль позивача. Р. С. як учасника дорожньо-транспортної пригоди в ДАІ не викликали і до адміністративної відповідальності не притягували.

Відповідач А. Г., визнавши свою вину лише в частині наїзду на автомобіль позивача, вважав, що сам позивач порушив Правила дорожнього руху, не виставив знак аварійної зупинки, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, було пошкоджено обидва автомобілі, тому кожен повинен ремонт проводити своїми силами. А. Г. підтвердив, що рухався на автомобілі по третій смузі дороги зі швидкістю 70 км/час, за 12 - 15 м перед собою побачив автомобіль відповідача, котрий стояв з включеними аварійними вогнями, загальмувати не встиг і скоїв наїзд.

Допитані у судовому засіданні свідки О. М., Р. Б., С. О. - працівники підрозділу міліції "Беркут", які були свідками дорожньо-транспортної пригоди, повідомили, що близько 21 години 21.03.2004 р. вони їхали на виклик по проспекту ... і побачили автомобіль з включеними аварійними вогнями, біля якого лежала людина. Водій автомобіля попросив викликати "швидку допомогу" і працівників ДАІ. В цей час з великою швидкістю близько 70 км/час рухався в третій смузі інший автомобіль (А. Г.), який і скоїв наїзд на автомобіль О. К. Між зіткненням автомобіля позивача з пішоходом і наїздом автомобіля відповідача на автомобіль позивача пройшло від 20 секунд до 1 хвилини. Працівники ДАІ приїхали через 20 - 25 хвилин на місце дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання відповідача А. Г. на те, що не виставлення позивачем знака аварійної зупинки стало причиною його наїзду на його автомобіль не заслуговують на увагу, оскільки працівниками ДАІ не встановлено в діях О. К. порушень Правил дорожнього руху і до адміністративної відповідальності він не притягувався.

Окрім того, судом достовірно встановлено і з цим погоджується колегія суддів, що при зіткненні автомобіля позивача з пішоходом Р. С. в його автомобілі були включені аварійні вогні, що давало можливість відповідачу А. Г. проявити уважність і вибрати безпечну швидкість при виді перешкоди та вжити заходи для зниження швидкості до зупинення транспортного засобу.

Враховуючи викладене і оцінюючи пояснення сторін, показання свідків, письмові докази в їх сукупності, колегія суддів визнала за встановлене, що матеріальна шкода в сумі ... грн., заподіяна позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача А. Г., між діями якого (порушення п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху) і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, причинного зв'язку між діями пішохода Р. С. і порушеннями А. Г. Правил дорожнього руху, що призвело до наїзду його автомобіля на автомобіль позивача і пошкодженню останнього, немає, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для покладення на обох відповідачів відповідно до ступеня вини кожного обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди.

До того ж згідно зі ст. 151 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, зазначених у ст. 5 цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

О. К. позовних вимог до Р. С., як це видно із матеріалів справи і на це він посилається в апеляційній скарзі, по відшкодуванню матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 21.03.2004 р., на суму ... грн. не пред'являв.

Щодо стягнення з пішохода Р. С. вартості пошкодженого правого бокового дзеркала з урахуванням робіт з його заміни в розмірі ... грн., то таке клопотання було заявлене представником позивача лише після притягнення його співвідповідачем в останньому судовому засіданні. Р. С. ці вимоги визнав, сума ... грн. не входила в розмір матеріальної шкоди ... грн., яку просив стягнути О. К. з А. Г.

Районний суд всупереч вказаної процесуальної норми закону вийшов за межі позовних вимог О. К. і стягнув з Р. С. на відшкодування матеріальної шкоди ... грн., а з А. Г. як володільця джерела підвищеної небезпеки - ... грн.

Помилковим є висновок районного суду і в частині відмови О. К. у відшкодуванні моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з винними діями А. Г. у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значними пошкодженнями його автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того, позивач був позбавлений можливості користування автомобілем, у нього порушились звичні життєві зв'язки, спілкування з батьками, він змушений займатися питаннями ремонту автомобіля, витрачати свій час для участі в розгляді його позову, оскільки відповідач від добровільного відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля відмовився. З урахуванням суті позовних вимог, обсягу спричинених позивачу моральних страждань, колегія суддів вирішила, що вимоги О. К. щодо стягнення з А. Г. ... грн. на відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Оскільки рішення районного суду постановлене всупереч встановлених обставин справи, норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги позивача слід задовольнити, стягнути з А. Г. на користь О. К. ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди та ... грн. компенсації моральної шкоди. Стягнути з Р. С. на користь О. К. на відшкодування матеріальної шкоди ... грн.

Приймаючи до уваги, що після постановлення 20.07.2004 р. рішення відповідачем Р. С. відшкодована О. К. спричинена ним матеріальна шкода у розмірі ... грн., що підтверджено письмовими розписками як О. К. від 27.07.2004 р., так і Р. С. від 27.07.2004 р., і на це вони посилаються в апеляційних скаргах та підтвердили в судовому засіданні апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що рішення районного суду в цій частині виконанню не підлягає.

Відповідно до вимог статей 75, 80 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Оскільки позовні вимоги О. К. до А. Г. задоволені повністю, то з відповідача на його користь підлягає стягненню ... грн. сплаченого держмита.

У зв'язку з тим, що представник О. К. просив стягнути з Р. С. ... грн. на відшкодування матеріальної шкоди і вимоги були задоволені, але держмито в розмірі не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів - 51 грн. на підставі п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивачем не було сплачено, тому з Р. С. на користь держави підлягає стягненню 51 грн.

Наслідки розгляду апеляційної скарги

Апеляційну скаргу О. К. задоволено повністю, апеляційну скаргу Р. С. задоволено частково.

Рішення районного суду м. Києва від 20.07.2004 р. скасовано.

Позовні вимоги О. К. задоволено.

Стягнуто з А. Г. на користь О. К. на відшкодування матеріальної шкоди ... грн., ... грн. компенсації моральної шкоди та витрати по сплаті держмита у розмірі ... грн.

Стягнуто з Р. С. на користь О. К. на відшкодування матеріальної шкоди ... грн. та на користь держави 51 грн. державного мита.

Рішення в частині стягнення з Р. С. на користь О. К. ... грн. не приводити до виконання.

НОВОСТЬ ДНЯ
Реклама| Автосалонам| Контакты | Информеры | PDA-версия | |